Свято Осені
Ведуча. Де сходиться осінь і літо?
А там, де пожовклі сади
Гойдають на стомлених вітах
Рум’яні, духмяні плоди.
Де сходяться літо і осінь?
А там, де в захмарні шляхи,
Які пролягли через просінь,
Вдивляються пильно птахи.
- Осінь часто звуть чудовою, замріяною, золотою. Слухаєш, спостерігаєш природу в осінні дні й відчуваєш її урочисту красу. У ній поєднались чарівність барв теплого літечка з першими подихами зимових холодів. У цей чудовий день жовтня ми зібрались на свято Осені.
1. Осінь, осінь, осінь,
Медом пахнуть роси,
Журавлі курличуть в небі
Та вітри голосять.
Рідко сонце світить,
А на голих вітах
В’яже осінь рукавички
З бабиного літа.
2. Красуня-осінь, славна чарівниця,
милуємося всі з її краси.
Які веселі фарби, подивіться,
Поклала осінь на гаї й ліси!
(Пісня „Осінь”)
3. Тихо осінь ходить гаєм,
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта.
4. Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград.
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.
5. Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Дерева стануть золоті.
І ми її уклінно просим:
— Заходь у гості, щедра осінь!
(Звучить музика, заходить Осінь.)
Осінь. Я – красуня Осінь, в лісі походила,
Для дітей старалась, кольори змінила.
Осінь я. Осоння листом засипаю,
Осінь... Трави сонні долу нагинаю.
Ранками – імлиста, вдень – як позолота,
Розкидаю листя – це моя робота.
(Осінь показує пожовклі листочки)
Осінь. А зараз привітайте моїх помічників. Це – осінні місяці.
(Вересень, Жовтень і Листопад піднімаються, вклоняються гостям)
Вересень. У Вересня щедра рука.
Заходьте! – він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград –
І кожен з нас Вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У Вересня – трудівника.
Жовтень. Не встигла осінь відпочити,
Пройтись лісами і садами,
Все листя їй позолотити,
Намилуватися плодами,
А вже земля про літо мріє
І я спішу її зорати,
Щоб золотим зерном засіять
Поля, на урожай багаті.
Листопад. Пожовкло листя і трава –
І я вступив в свої права.
З дитинства до роботи звик:
Я садівник, орач, двірник.
Шаную дуже чистоту –
Зриваю листя і мету
З своїми друзями-вітрами
Бо вже зима не за горами.
Ведуча. Дякуємо вам, брати – місяці за вашу щедрість, за рум’яні яблука, соковиті груші, за моркву й бурячки, за картоплю й кукурудзу, за всі-всі овочі та фрукти, якими ви нас щедро пригощаєте. А ми вам даруємо пісню. Слухайте.
(Пісня „Кленові листочки”, муз. і сл. Н.Грановської.)
6. Пожовтів зелений сад,
Вже почався листопад.
Дощик часто накрапає,
Нас гуляти не пускає.
7. Як на небі сонечко –
Можна йти гуляти,
І стрибати, й бігати,
У футбола грати.
8. А як небо хмуриться,
Дощик накрапає,
Парасолька всіх малят
Від дощу сховає.
(Танок із парасольками)
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стеле сад,
За моря, в краї далекі,
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори.
Осінь, осінь, листопад!
Жовте листя стеле сад.
Більше й більше листя з кленів
Облітає з кожним днем.
По траві, іще зеленій,
Листопад по парку йде.
18 учень
Зникли біленькі хмаринки,
Небо не сине, свинцеве,
Зрідка снують сніжинки
В це переддення грудневе.
Хмарна не радує днина,
Вітер висвистує в кронах,
Лиш молода горобина
Світиться в гронах червоних.
Осінь: Спасибі. Ви дуже порадували мене.
А зараз відгадайте мої загадки!
Голі поля, мокне земля,
Дощ поливає. Коли це буває? (Восени)
Летить орлиця по синьому небу,
Крила розкрила, сонце закрила. (Хмара)
Рукавом махнув –– дерево зігнув. (Вітер)
Невидимка ходить в гаї,
Всі дерева роздягає. (Осінь)
Коли нема –– чекають,
Коли прийду –– тікають. (Дощ)
Мене смажать, мене варять,
Хоч отрутою і кроплять,
Всі мене їдять і хвалять.
Звати як мене? (Картопля)
Не стелюсь я спати долі,
Деруся вгору. Я .... (Квасоля)
Повз, мов танк, я на городі.
Повз на гудині й загруз.
Та чомусь мене в народі
Звуть не танк. А як? (Гарбуз)
Ми зеленої всі масті,
Всі довгасті, всі смугасті.
Привязали нас на ланцюжках.
Гарбуза ми сини і дочки.
Звати як нас? (Огірочки)
В темній я живу коморі,
А коса моя надворі.
Гарбузова я сестриця.
Мене звати? (Морковиця)
Ми цукрові, ми кормові,
Є брати у нас столові.
Учні всі у вашій школі
Виривали нас у полі
Ми зростали там рядками.
Люди звуть нас ... (Буряками).
Учитель: Молодці! Ви дуже гарно відгадали загадки!
Осінь:
Я Осінь! Славна, мила, золота!
Я в лісі побувала, на городах все зібрала.
А тепер прийшла до вас, щоб порадувати вас!
Ось такий врожай зібрала,
Вистачить для всіх малят.
Учитель: Давайте розповімо, що ми знаємо про овочі та
фрукти.
Парад овочів та фруктів.
Морква:
Колись давним-давним-давно,
Коли вас всіх ще не було,
Вважали ласощами гномів
Моркву, що росла у полі,
Де її було доволі.
Я –– морква, під сонечком щедрим зростала,
Земелька водою мене напувала
Тому-то морквина така соковита
Морквяного соку вам треба попити.
Їжте моркву неодмінно,
В ній не тільки, що краса.
Багатющі вітаміни
Творять справжні чудеса.
Яблуко:
Я смачненьке, чарівне.
Всі ви знаєте мене.
Медом-соком як наллюсь,
Наливним тоді я звусь.
Яблуко смачненьке,
Стигле, чарівненьке.
Кукурудза:
Я з Румунії прийшла,
Звідти й назву принесла.
Наче шишка на ялині,
На міцній росту стеблині.
Звідси й назва йде моя:
Ялинкова шишка я.
Виноград
Я також удень і вранці
Все кружляв немов у танці,
Весну й літечко гуляв,
Соком грона наповняв.
Зараз стиглі грона маю,
Ними всіх я пригощаю.
Той, хто пє смачний мій сік,
Не хворіє цілий рік.
Учитель:
А оце хто причаївся?
Бачиш, як зачервонівся!
Е, та ще ж і не один...
Помідором зветься він.
Помідори:
Ми з Італії прийшли,
Там і назву вам дали.
Подивись, які ми гожі,
З яблуками трохи схожі,
Ось тому й назвались ними
Яблуками золотими.
Хоч я не стрункий
І на зріст невисокий,
Та маю червоні гладенькі щоки.
Я круглий, лискучий,
Геть чисто сеньйор,
Та й кличуть мене всі
“Сеньйор Помідор”.
Учитель:
А отут вам хто лежить,
Причаївся і мовчить?
–– Це ж зелений огірок
Заховався під листок.
Огірок:
Я найзеленіший,
Я щойно з городу,
І я не простого –– шляхетного роду.
Огірочком звуся я,
Мене полюбляє кожна сімя.
Щоб спокійно зимувати,
Садять всі мене багато.
Люблять вранці й на обід,
Так і кажуть: другий хліб.
Учитель:
Гичку вгору, хвостик вниз,
Ціле літо гарно ріс.
А скажіть, він зветься як?
Так, звісно, це ж буряк!
Буряки
Зупиніться, огірки! Ми є браття буряки!
Цукор люблять в школі діти ––
Тільки з нас його зробити.
Щоб ніколи не хворіти,
Бурячок щодня варіть ви.
Звусь Буряк, Бурячок,
Солоденький мій бочок,
З мене вийде добрий квас,
Пригощу я ним і вас.
Горох:
А я теж солодкий трохи!
А імя моє –– горох!
Я як тільки побажаю,
Всіх горохом пригощаю.
Учитель:
А отут зручненько сіла
Капустина кругла, біла.
Загорнулась в сто хусток,
А корінчик весь промок.
Капуста:
Ти горох, помовч, помовч!
Із капусти варять борщ.
А з капусти пиріжки
Найсмачніші в світі!
Їх зїдають залюбки
І дорослі, й діти!
Цибуля:
Тихо, тихо, капустино!
І дорослий, і дитина
Знає, що я цибулина!
Я завжди потрібна людям
Як приправа в кожнім блюді.
Учитель:
Там он кріпчик і петрушка,
Запахущі та рясні, ––
Будем їсти борщ чи кашку,
Вкиньте їх собі й мені.
Окріп:
Запашний для вас й звичайний,
Був окріп, колись печальний...
Це був символ горя й печалі.
В траур вінки з нього
На голову чіпляли.
А у нас окріп роками
Додають до страв всі мами!
Учень: Осінь –– радісна пора,
Любить осінь дітвора:
Сливи, груші, виноград ––
Все поспіло для малят.
Фрукти просяться у рот.
Буде взимку з них компот,
І варення, й киселі ––
В кожній хаті на столі.
Учень:
Ми, овочі та фрукти,
Потрібні людям всім
Підтримувать здоровя
Допомагаєм їм.
Цибуля і картопля,
Кавун і виноград ––
Всі боремося проти
Людських недуг та вад!
Учень:
Думав й вирішив я так:
Всі хороші ви на смак,
Всі корисні вітамінні,
Для людей ви незамінні!
Всі:
Стиглі, корисні, смачні ––
Всі сподобались мені.
Щоб не трапилось біди,
Їжте овочі завжди!
Ведуча. Осінь – трудівниця, а ще вона – витівниця. Запрошує дітей і дорослих на цікаву виставу.
Вистава «Сперечались овочі»
Дійові особи: Морква, Буряк, Огірок, Цибуля, Диня, Гарбуз.
Морква. Кожен знає, що морквиця
На городі — мов цариця.
Коси довгі, кучеряві,
Та ще й платтячко яскраве.
Я смачна і вітамінна,
I не гірше апельсина.
Той, хто моркву поважає,
До ста років доживає!
Буряк. Ой, розхвасталась, дивітъся!
Ти не схожа на царицю.
Я від тебе красивіший:
Червоніщий і товстіший.
Український борщ чудовий
По усіх краях відомий.
У борщі я головний,
Борщ без мене — не смачний.
Огірок. А зелені огірки
Всі вживають залюбки.
Нас шанують недаремно:
Дух наш свіжий і приємний,
На канапці і в салаті
Ми і в будень, і на святі.
Цибуля. На цибулю нарікають,
Що до сліз я допікаю.
Вибачте, та я не винна,
Бо я — лікарська рослина.
Соком з медом почастую
I здоров'я подарую.
Диня. Знаменита жовта диня
На городі господиня.
Я — солодка, соковита,
Покуштуй — не схочеш пити.
А як їстимеш саму—
Всі хвороби прожену!
Гарбуз. Не сваріться, любі! Годі!
Я найстарший на городі.
Я — веселий і бокастий,
Жовтогрудий і смугастий.
Я – чудовий дар осінній
З гарним і смачним насінням.
Хто їсть кашу гарбузову –
Буде сильним і здоровим!
Ведуча. Ось і настала пора прощатися. Сумно, звичайно, коли природа завмерла і чекає приходу зими з її снігами та морозами. Але люди дякують тобі, осінь, за щедрий урожай. І ми не будемо сумувати, а попрощаємося з тобою до наступного року.
Осінь – чарівниця
Осінь – чарівниця у гості прийшла
І дарунки щедрі діткам принесла:
Яблука і груші, стиглий виноград
Осені дарунки для усіх малят.
Яблука і груші, стиглий виноград
Осені дарунки для усіх малят.
Осені дарунки радість нам несуть
І в корзинки наші щедро так кладуть.
Яблука і груші, стиглий виноград -
Осені дарунки для усіх малят.
Яблука і груші, стиглий виноград -
Осені дарунки для усіх малят.
Овочі
Завітала на город
Осінь-господиня -
Там лежала жовтая,
Наче сонце, диня.
А зеленая капуста
Листя розпустила
І з квасолею разом
Хоровод водила!
Розпашілися від танцю
Стиглі помідори,
Ой, скоріше вже несіть
Всіх нас до комори!
Огірочки, як солдати,
Гарно маршували.
Усі овочі разом
Осінь привітали!